Перше вересня - воєнний час

Вже як завжди у ночі чув пару трійку автоматних черг з сусіднього кварталу. Але заспокоїв себе, що сьогодні вже перше вересня, та діти готуються до школи. Гліб Жеглов відпочиває, Шарапов грає на піаніно – можна постріляти. Таке життя до нас прийшло - воєнний час.
Мабудь коли складали зошити, вирішили випустити кілька ріжків, буває таке. А що, поки в околицях Києва нуль поліції та міліції це можно робити. Ніяких фірмових авто з блимавками та аваківськими привабливими пацанами та тьолками. У ночі всі міцно соплять по домах - можна розкуркулити пару корупціонерів по сусідству. Або просто постріляти один по одному. Немає грошей, патрони є!

Але крім жартів - все це нагадує аля Хуарес* - кримінальна всеукраїнська вакханалія.

Відповідь, чому так відбувається, я отримав у цей же день, коли зійшло сонце. Це відбулося біля затоки "Собаче Гірло" на Оболоні, я там знімав перше вересня у місцевій школі.

Коротше знімав-знімав, а потім пішов прогулятися по набережній. Там натрапив на колоритного бородатого дідуся пірнаючого до водного дзеркала у сімейних трусах. Він крекотав від холоду та задоволення на всю затоку і все це було добре (Ну то таке, я не сміюся з нього, навпаки. До того ж майже ніхто не звертав уваги). Пройшов трохи далі, та схотілося і собі запустити пару камінців. (Звісно ж не в того дідуся, а десь поряд.) Пішов у відполірованих туфлях до води, але згодом збагнув, що це Собаче Гірло таїть у своєму піску багатенько субачого гівна. Місцеві дівахіни, жіночіни та бабусеві субаки добряче постаралися, та понакладали уздовж всієї смуги. Мені тоді спало на думку, що і тут вакханалія продовжується не перший місяць або рік. Гівно було різнокаліберне, та на стільки багатенько, що я ледве зміг повернутися.
Для мене це було одкровення, таємним чином пов'язане з нічними пострілами.

Я виліз звідти, та знов пішов знімати нарядних перше-вересневих "бусінок". Та з надією, що у майбутньому, все це наше (прошу пробачення) лайно, на них ніяк не вплине.

* Хуарес - місто у Мексиці з сумною репутацією найкримінагеннійшого міста у світі. На рік там вмирає від вбивств понад двох тисяч людей. Місцеві, коли чують якісь вибухи не мають жодної надії або думки, що це звичайний феєрверк або пітарди, одразу ховаються, або.., мабудь... вже і зовсім не звертають уваги. Буденність.


avatar