В голові пішло кіно

Вчора заходив в "Сільпо", що біля Севастопольської площі, та вирішив трохи йогурту відхлєбнути. Так, щоб ніхто не бачив. Взяв дієтичний, на нуль процентів. Заради розваги, щоби якась дівчина, що сидить на дієті, вдома розсердилася та залишилась зовсім голодна. Відхлєбнул, та поперхнувся. Бо придивившись, зрозумів, що мене вже хтось виперидив. Йогурт виявився, розпакований та відпитий.

Пройшовся між рядами та згадав як випадково бачив тут одну знайому дівчину. Було діло, що колись вона мене відшила, та вийшла заміж за якогось дурня. Щось вона тут теж купувала, якісь харчі, не пам'ятаю. Вона ходила вся спітніла та заклопотана, коротше "мамаша". Мабудь збиралася готувати тому дурню вечерю, мабудь він дуже голодний з нею. Ще б. Я застиг на місці... Думки пішли кудись догори.
- Всі ці харчі навкруги їсть цей бовдур... Бо вони мабудь живуть з нею неподалік, - подумав я.
В голові пішло кіно. З'явилося її обличчя, та золоті локани волосся. Потім ця її золота голубка в проколотому носі...
Здається я позеленів та почервонів одночасно. Зі злості, схопив першу-ліпшу пачку горіхів, та розідрав її навпіл. По стелі та полицям покотилося ліщина. Ніхто нічого не бачив та не чув, бо з динаміків горлало щось незрозуміле. Я залишив все на полці. Не став нічого купувать, вийшов на вулицю.

Там побачив дуже похмуру серпневу погоду, накрапав дощ. Відкрив свою китайську парасольку, і знов застиг не знаючи куди піти далі. 
- Це довбане "Сільпо" влізло в хрущовку, вони тут скрізь, - подумав я оглядаючись. В голові з'явився Хрущов та став гримати черевиком по трибуні.
- Я вам покажу кузькіну мать!., - звертався він до мене, - Через двадцять лєт будєт комунізм...
- Невже вона тут живе десь та годує, - продувжував я свою болісну думку.
Ще трохи постояв, та дочекався, що налетів якийсь буревій та вивернув мою парасольку навиворіт. Я почав її ловити та відірвав весь край.
Усе парасолька зламалась. Піду пішки, та буду мокнути. Я склав її та запхнув в величезний смітник на порозі.

На душі стало смрадно, в горлі застряг ком.
- Гівно, а не країна, - захотілося смачно плюнути на порозі, щоб прибиральниці було що сьогодні робити. Та мене вже і тут хтось випередив. Навколо було все запльовано та притрушене попілом. Майже скрізь валялися папірці та шматки цигарок. Все це лохміття весело пливло під дощем.
Терпіню майже настав край. Все, поїду до Межигірря, підгодую трохи стравусів. Може Янукович повернеться, та наведе лад у країні. Не можно мені та людям так жити.


avatar